Завод встановлено й обладнано протизаконно
Із даного факту маємо щонайменше три принципових висновки.
Перший. Експертам МОЗ України знадобилося більше двох місяців, аби порахувати відстань від незаконного підприємства до найближчих помешкань і переконатися у фальсифікації висновку СЕС за підсумками першої експертизи санітарних епідеміологів. Рівно стільки часу минуло від моменту отримання МОЗ одного з перших моїх депутатських звернень, що містило вимогу щодо проведення повторної експертизи.
Уявіть, скільки зусиль, ресурсів і робочого часу треба, щоб за супутниковою картою впевнитися у географічних підтасовках авторів скандального дозвільного документу.
Так само, як і дійти висновку щодо відвертого пересмикування в тексті висновку формулювань додатку № 4 до "Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів". Адже закон, насправді, не розрізняє сміттєспалювальні та сміттєпереробні заводи на стаціонарні та пересувні. Отже, жодного помешкання не має бути поруч із МПК-400 не менш як в радіусі 500 метрів.
Між тим, об'єкт експлуатувався за 125 метрів від музичної школи і житлових будинків в одному з найбільш густо заселених й екологічно складних районів Києва - тут вдвічі перевищено гранично допустиму концентрацію викидів діаксиду азоту.
Другий. Проектант на має на сьогоднішній день жодного дозвільного документу, що хоч якось міг би виправдати перебування на території вагонного депо ст. "Київ-Пасажирський" небезпечного об'єкту - ані позитивного висновку СЕС, ані погодження голови Солом'янсьої райдержадміністрації, ані підтримки місцевої громади, ані висновку державної екологічної експертизи.
За відсутності хоча б одного із цих документів не лише експлуатація МПК є злочинною. Сам факт наявності підприємства на території Укрзалізниці суперечить закону. Адже від пожежного департаменту проектант отримав лише рішення щодо виділення земельної ділянки "під забудову", а від СЕС він добився "шитого білими нитками" погодження "проекту будівництва".
Отже, завод було встановлено без решти погоджень у сподіванні на їх отримання потім "заднім числом" - у порушення чинного законодавства. При цьому завод експлуатувався - нехай і в дослідному режимі - але знову ж таки протиправно. Хто за це відповідатиме?
Третій. Влада віднайшла сили визнати власні помилки. Такий факт дорогого вартий. Залишилося поставити крапку над "і" і не лише притягти винних до відповідальності, але й змусити їх демонтувати небезпечний об'єкт. І бажано за власні кошти.
І насамкінець
У світлі останніх подій не маю жодного сумніву щодо подальшої долі резонансного підприємства - його, вочевидь, демонтують - як і хотіла того громада.
Чи буде притягнуто до відповідальності керівників Укрзалізниці, що місяцями ховали від киян небезпечний і протиправно встановлений завод, і псевдо-експертів Інституту гігієни і медичної екології ім. Марзєєва, що відзначилися фальсифікованими висновками?
Принаймні з нетерпінням чекаю результатів перевірки діяльності даної установи з боку МВС України "в частині наявності ознак корупції і фальсифікацій", а також фінальних висновків Генпрокуратури щодо відповідальності чиновників Укрзалізниці.
І все ж одне запитання досі залишається без відповіді. Хто компенсуватиме мешканцям навколишніх будинків шкоду, заподіяну роботою небезпечного агрегату? Чи вони мають уже (лише?) тому радіти, що чиновник не переміг цього разу?
Джерело: Українська правда
