 Коментар Лесі Оробець для журналу "Главред" по головній темі номера "Іспит реформами".
- Як член комітету ВР з питань науки і освіти, які ви бачите головні загрози вступної кампанії 2010 року? Наприклад, як ви ставитеся до нововведення: абітурієнти, що закінчили школи до 2007 року, під час вступу на заочну форму навчання зможуть складати іспити?
- Ледь не всі нововведення, запроваджені новим міністром, орієнтовані на дві глобальні цілі. З одного боку – заручитися підтримкою ректорів, яких незалежне оцінювання позбавило звичних важелів контролю за вступною компанією. З іншого – відновити контроль над цим процесом у «ручному режимі» з боку міністерства. Можна, звичайно, потішити себе тим, що тестування вдалося зберегти. Але втрачено найважливіше – його обов’язковість для всіх без винятку абітурієнтів. Про яку рівність доступу громадян до вищої освітимо же йтися, якщо частина претендентів на заочні місця відтепер купуватиме перепустку до вишу без усякого зв’язку з попередньою академічною підготовкою та рівнем навчальної компетентності? Так би мовити, мурували-мурували, а двері лишили відкритими… Ми вже мали схожу ситуацію у 2007 році, коли ЗНО доповнювалося вступними іспитами. Так ось, за даними соціології, під час тієї вступної кампанії 70% абітурієнтів стикалися з корупційними діяннями на вступних іспитах.
- Які це, на вашу думку, матиме наслідки для вищої школи?
- Відновлення «телефонного права» при вступі можна порівняти з міною уповільненої дії. Насамперед, ідеться про втрату мотивації до навчання в абітурієнтів, а потім – про відчутний удар по якості підготовки фахівців. При тому, що заочники отримують такі самі дипломи, як і решта студентів. Скажіть, хто із роботодавців захоче мати справу із такими випускниками? Але є ще один вимір небезпеки, пов’язаної з оцим «метром кордону в оренду». Не виключено, що більшість оцих «рівніших за решту» студентів опиняться врешті-решт на стаціонарі. І навіть не в даному конкретному виші. Адже всі подібні переходи залежать наразі від ректорів і тільки від них. Іншими словами, якби Табачник ставив за мету заподіяти найбільшу шкоду праву громадян на безоплатну освіту, він би не знайшов нічого гіршого за відновлення вступних іспитів.
- А як ви оцінюєте те, що нині для осіб, не атестованих із української мови та літератури, приймальна комісія може встановлювати вступний екзамен із тієї мови, оцінки з якої виставлені у документі про освітній рівень?
- Як ви знаєте, в Україні, як і в багатьох інших європейських країнах, вузівське викладання здійснюється державною мовою. При цьому Конституція допускає «застосування» інших мов як засобів комунікації, а також їх вивчення як окремих навчальних предметів. Іншими словами, все одно викладати у виші будуть українською мовою. Кому ж у такому разі полегшують життя автори ідеї диверсифікації, так би мовити, «вступних мов»? Аби потім витрачати безсонні ночі на війну зі словником і диктофоном? Те саме стосується і перекладу тестів мовами викладання. Але тут є ще один нюанс. Хто в такому авралі гарантує безпеку тестової інформації? Вона ж обов’язково «спливе» в Інтернет або деінде. Запитайте принагідно в пересічного абітурієнта, що йому важливіше: комфорт чи впевненість у тому, що сусід не пише за домашньою заготовкою?
Спілкувалась Тетяна Катриченко
|
