 Нас уже привчили до недофінансування в усіх усюдах. І призвичаїли. Нас уже не дивує, коли за таким діагнозом недобудовують лікарні і каналізаційні колектори, закривають адміністративні суди і малокомплектні школи. І навіть не обурює. Бо знаємо – від того потерпають усі. Або майже всі.
Ми звикли до незаконності бюджету. У тому сенсі, що він ніколи не має сили закону. А, якщо і має, то лише на папері.
І все ж деякі наші фінансові реалії змушують замислитися.
Перше. Влада не бачить державного пріоритету ні в освіті, ні в науці. Щоб у цьому переконатися, досить зазирнути, в, так звану, Бюджетну декларацію 2010. Їх там нема. Наука фінансуватиметься наступного року на 0,5% від ВВП, тобто навіть нижче встановленої законом норми. Для порівняння: відповідно до Лісабонської стратегії розбудова «економіки знань» визначена одним із п’яти ключових пріоритетів Євросоюзу з фінансуванням науки в обсязі, не меншому ніж 3% від ВВП. І при цьому найвищі державні особи ледь не хором закликають українців до євроінтеграції.
Друге. І наука, і освіта мають відверто залишковий принцип фінансування. Тобто грошей дають не стільки, скільки треба, а скільки лишається після силових та інших «породистих» відомств. Для видання підручників, зокрема, в Бюджеті-2010 бракує 240 млн. грн., моніторингу якості освіти і незалежного оцінювання – 37 млн. грн., харчування учнів і студентів із соціально-незахищених верств населення – 35 млн. грн., стипендій для дітей-сиріт – 120 млн. грн. тощо.
Третє. Навіть кошти, чітко визначені бюджетом, і наука, і освіта недоотримують на 40-50%. Наша школа звикла жебракувати, випрошуючи гроші в управлінців і батьків. Хоча європейська практика передбачає фінансування шкіл в жорсткій залежності від кількості учнів та нормативно встановлених параметрів вартості навчання школяра, що індексуються щорічно. Може, влада не бачить перспективи у впровадженні європейського принципу «гроші ходять за дитиною» саме тому, що він здатен захистити освіту не лише від кризових викликів, але й від сваволі чиновника? Навіщо уряду ринкові механізми фінансування шкіл, якщо саме практика адміністративного розподілу коштів робить її всевладною?
Єдиний Центр, 28 листопада 2009 р.
|
